wersja polska
Привітання сайту

Віслок у Нижніх Пулав
fot. M. Kościelny

ПРИРОДНІ ТА КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ РЕГІОНУ, ЯКИЙ БЕРЕ УЧАСТЬ У ПРОЕКТІ

 

РІКА ВІСЛОК І ДОЛИНА ВЕРХНЬОГО ВІСЛОКA

Території, які використовуються Д ослідним Закладом ІЗ ДДІ Оджехова для вирощування гуцульських коней і сементальської великої рогатої худоби, простягаються на південь уздовж верхньої течії ріки Віслок. Це гірська ріка, із швидкою течією, скелястим дном і численними переломами. (карта)

Ріка Віслок

Витікає на висоті 770 м н.р.м. з під гори Канасювка (823 м н.р.м.) в Низькому Бескиді на кордоні із Словаччиною. Далі він в'ється між пагорбами Низького Бескиду, різблячи підгрунтя, яке збудоване з м’яких осадових скалистих порід званих карпатським флішем. Карпатський фліш це найчастіше почергово складені групи конгломератів порід , пісковиків і мулистих сланців.

Віслок протікає між узгір'ями Низького Бескиду, Буковського узгір’я, Ясельських Долин і Динівського Узгір’я. Це найбільша ліва притока Сяну, загальною площею басейну ріки 3540 км 2 і довжиною 220 км, одна з найважливіших рік Підкарпаття.

Верхня течія Віслокa

Віслок в своїй верхній течії довжиною 32 км до греблі в Сеняві тече через залісені гористі території, які обезлюдніли під час Акції «Вісла». Лише у 1968 р. оселилися тут в трьох місцевостях ( Віслочок , Горішні Пулави та Нижні Пулави ) прибульці із Заользя.

Ступінь впливу цивілізації на навколишнє середовище долини можна визнати невеликим. Однак на берегах потоків як і раніше помітно залишки численних лемківських сіл, а також прибудинкових і кладовищних залісень.

Найбільш живописний відрізок пробігає біля підніжжя пасма Буковиці , на якому знаходиться флористичний заповідний ліс «Буковиця» з фрагментами лісового комплексу карпатського бука. Це найвеличніший приклад первинної природи Низького Бескиду, а також заповідних ялиць. Тут зустрічаються вікові, майже первинні нетрі.

Також дуже цінними є ясеневі заплави, які знаходяться на родючих грунтах коло ріки, головним чином в районі Нижніх Пулав.

Віслок y Вернеївці
fot. M. Kościelny

Нижче Великого Віслокa , Вернеївки , Нижніх Пулав, Рудавки Риманівської ріка виточила декілька структурних переламів.

Віслок y Вернеївці
fot. M. Kościelny

Виникли величні водоспади на її притоках, в тому числі й найгарніший і найбільш відоміший – в місцевості Віслочок. Величні перелами Віслок творить зокрема у Вернеївці , Пулав ах і Рудавці Риманівській. У останній знаходить ся велична , несамовита Стіна Ользи і потужній каньйон Віслокa . Стіна Ользи це найбільший в польських Карпатах кар'єр менілітових сланців. На відкритих скельних стінах долини в районі Рудавки Риманівської помітні вкраплення сірки, а також виступають невеликі самовипливи нафти.

Віслок на Завоях
fot. M. Kościelny

Долину ріки в районі Рудавки Риманівської потрібно зарахувати до найгарніших в європейському масштабі. Підкарпатський Воєвода розпочав дії з метою охоплення заповідною охороною невеликого фрагмента правобережжя ріки, але донині заповідник ще не утворено.

У Рудавці Риманівській в 60-х роках відкрито поклади геотермальних вод і природного газу. Разом з величною природою і кліматом, дана територія має досконалі умови до сворення здравниць.

Віслок  на Нижні Пулави
fot. M. Kościelny

Ріка до входу водосховища в Сеняві в невеликій мірі змінена людиною. Ще в 60-х роках у ній водились зокрема, численні молюски, благородний рак і потокова форель. Ці тварини були винищені в 70-х роках забрудненнями, які скидалися з господарства Мощанець і інших аграрних господарств. Нині в ріці домінують головень і окунь. Потокова форель спостерігається місцями. Якість води в ріці після банкрутства аграрних господарств значно поліпшилась.Починає з'являтися благородний річковий рак.

Стіна Ользи це найбільший в польських Карпатах кар'єр менілітових сланців
fot. M. Kościelny

У долині ріки також суходільні тварини знаходять зручне місце до життя. Тут спостерігаються олені, сарни, дикі кабани, ведмеді, вовки, рисі, лісові коти, видри, бобри. Гніздяться там підорлик малий і пугач, залітають беркути і сови довгохвості. На лугових площах численно виступає канюк звичайний, над водою живуть пронурки, на луках чути деркачів. Ця територія ще недооцінена природничо і незадовільно досліджена – особливо це стосується безхребетних.

Водосховище в Сеняві
fot. M. Kościelny

Водосховище в Сеняві

Далі, в Сеняві неподалік села Беско, Віслок був зупинений у 1971-78 роках збудованою бетонною греблею, протяжністю 174 м і максимальною висотою 38 м. Зверху греблі було проведено дорогу до Буковська . У результаті виникло водосховище для зберігання запасів води площею 131 гектар максимальною довжиною 4 км.

Каньйон Віслокa в Мимоні
fot. M. Kościelny

Каньйон Віслокa в Мимоні

Нижче греблі у північному напрямку ріка утворює прекрасну долину, яку називають Каньйоном Віслокa . На ділянці декількох кілометрів до села Беско ріку оточують вертикальні стіни високих узгір’ їв на 60 м порослі деревиною. В кінці каньйону в селі Мимонь ріка перегороджена порогом, збудованим для недіючої вже водної лісопилки, що виникла в 1938 р.

Охорона

Значна диференціація з ландшафтної та екологічної точок зору спричинена тому, що значна частина області басейну Віслокa обійнята захистом закону. Верхній басейн належить до Східнобескидської Зони Ландшафтів, що Охороняються , а фрагмент області витоків взятий під охорону в рамках Яслиського Ландшафтного Парк у . Окремі відрізки Віслокa взяті під охорону Європейського Союзу на підставі Програми «Натура 2000». Для збереження даних цікавих територій в незміненому стані здійснюються намагання включити під охорону закону всю областю верхнього Віслокa . Тривають роботи над створенням «геопарку» тобто геологічного Парку. У його рамках крім існуючих повинні бути створені стежки, які показуватимуть добре відомі і зовсім невідомі але дуже цікаві дива тамтешньої природи.

 

Цікаві пам'ятки Долини Віслокa

Крім красивих , частково збережених в гущі лісів лемківських залишків: кладовищ і придорожніх хрестів - кладовище в Суровиці, кладовище і дзвіниця, а також капличка на Суровичних Полянах і, придорожній хрест в Вернеївці , кладовище на Завоях, кладовище в Віслочку і ще декілька збережених тут і там лемківських кам'яних підвалів варто побачити інші пам'ятки.

Беско

Пам’ятка архітектури костел Святого Хреста в Беску та комплекс плебанії

На територію костела ми входимо через пам'ятник XIX - ст - дзвінницю. Це другий збудований в Беску костел (перший, збудовано на зламі XVI і XVII століть з протилежного боку ріки на так званому «Костелиську» проіснував недовго). Згоду на його побудову видав 14 січня 1755 р. король Август III , схиляючись до прохання сяноцького старости Єжи Вандаліна Мнішка. У цьому ж році костел було посвячено.

Це невелика пізньобароккова дерев'яна (ялицева) будівля зрубової конструкції на кам'яному підмурівку, орієнтований, зовні і усередині опалублений, покритий двоспадистим дахом, первинно гонтовим, нині покритим бляхою. Над дахом біля вхідних дверей невелика вежа з хрестом, а над шестибічною пресвітерією невелика сигнатура, також увінчана хрестом. Третій хрест є закінченням пресвітерію зі сходу. До обох сторін пресвітерії прилягли невеликі прибудови: з лівої ризниця, а з правої каплиця. До лівої сторони нефа добудовано бічний передпокій. Тринефна усередині споруда є вкрита багатим поліхромним живописом із стінними і стельовими малюнками; у пресвітерії вівтар датований 1889 р. і барокковий амвон, в бічному вівтарі кам'яна купіль з XVIII ст. Найціннішими пам'ятками є: римський служебник з одинадцятьма естампами, виданий в друкарні Бальтазара Мореті в Антверпені в 1680 р., свічник для пасхалу і літургійний посуд з поч . XVII ст. а також літургійні шати з XVIII ст.

Біля костелу, з лівого боку, пам'ятка архітектури - плебанське зерносховище з першої половини XIX ст. За костелом при дорозі старе, близько 250-літнє кладовище. Із збережених надгробків варто оглянути стоячий близько стіни (з правого боку) обеліск з 1852 р. у формі кам'яної колони увінчаної залізним хрестом.

Узгір'я «Замчисько» в Мимоні

На узгір'ї 333 – т.зв . «Замчисько» порівняно пласкому, яке височіє 30 м над рівнем ріки. 3,5 тисяч років тому існувало найпівденніше поселення лужицької культури (перелом епохи бронзи і заліза). У VIII - X ст. тут виникло слов'янське оборонне городище, яке займало всю поверхню узгір'я; однак воно швидко було знищене. Назву пов'язують з невеликим замком, збудованим в період XIV - XV ст., від якого збереглися рештки фортифікацій (сьогодні важко помітні на території) в остаті фрагмента кам'яно-земляного валу, який захищав підступи з західного боку, а також дуже вже невиразні сліди житлових будинків. Імовірно це була прикордонна фортеця, яка стерегла комунікаційні і комерційні шляхи (шлях з Угорщини на Русь).

Узгір'я Церква з церквищем

Від будівлі адміністрації громади широкі кам'яні сходи ведуть просто на узгір'я, на якому до 1953 р. стояла прекрасна дерев'яна церква Різдва Богородиці, збудована в 1881 р. Це була дерев'яна будівля з трьох частин, покрита початково гонтом, а пізніше бляхою. На даху були дві вежі. Усередині був багатий орнаментований іконостас. За дорученням повітової влади в Сянок у в 1953 р. церква була розібрана; таким чином знищено незвичайну пам'ятку, яка окрім сакральної функції, приваблювала б проїжджаючих дорогою туристів красою зачарованою в деревині. Сьогодні на цьому місці стоїть хрест (давнє церковне обладнання і врятований з окупації дзвін забрало із собою репатрійоване греко-католицьке населення). Навколо церкви знаходиться частково реставроване, оточене старими деревами кладовище. Внизу біля входу на кам'яні сходи встановлено два пам'ятники: правий - представляючий Христа і лівий - представляючий Божу Матір. З церковного узгір'я відкривається прекрасний вид на Віслок, що в'ється внизу, а далі на пасмо Буковиці і Ділу в Низькому Бескиді.

Фільварок

Невідомо, коли в Беску було побудовано першу дерев'яну присадибну будівлю, це могло бути ще наприкінці XVIII ст. Тодішній двір, за яким доглядала придворна охорона, виконував одночасно роль мисливського будиночка, для завершуючих полювання власників навколишніх сіл. Близько половини XIX ст. на місці першого двору збудовано другий, чотирикутний, частково муровану присадибну будівлю, дах якої вкрито гонтом. Двір усередині був досить просторий - там знаходився великий салон, їдальня, три кімнати, а також кухня. У одній з кімнат була велика бібліотека, старші люди також пам'ятають цінні картини і історичну зброю. Перед входом розташовано квітковий газон, а навколо будівель розтягувався парк із старими дубами, ясенами і буками. Біля двору стояли маєткові будівлі , які збереглися до сьогоднішнього дня, в яких проживало кільканадцять конюхів разом зі своїми сім'ями. Двір, бараки і парк був опоясаним стіною - в його стіні від сторони церкви знаходиться капличка святого Флоріана з гномоном сонячного годинника.

Орденський дім сестер Феліціянок.

4 листопада 1880 року парафіяльний священик Беска, отець Людвик Фляйшман, в заповіті, записав Згромадженню Сестер Феліціянок суму 5700 ринських з метою створення в Беску сиротинця для малих дітей і обслуговування хворих в парафії. Гроші, пожертвувані отцем Фляйшманом, були недостатні для збудування дому і утримання сестер, тому князь Владислав Чарториський і Антоній Гнєвош (орендар майна Беска) збудували за спільні коштина так званому Закутті в Беску мурований 2-поверховий дім з каплицею. Перші феліціянки привезла до Івоничa і Беска матір-настоятелька Магдалина Боровська зі своєю радницею, сестрою Анельою Єзьоранською в кінці вересня 1883 року, а незабаром доїхали ще дві сестри. Гнєвоші разом зі отцем каноніком Францішком Станкевичем, місцевим парафіяльним священиком латинського обряду, старалися з 1884 року відкрити в Беску жіночу школу під керівництвом феліціянок. Робота сестер на користь громади була багатовимірною . Сестри проводили в широкому масштабі догляд за хворими жителями села. Незалежно від пори дня і ночі поспішали з допомогою скрізь туди, де хтось заявляв таке прохання. Наступною областю роботи було запровадження ясел для дітей працюючих матерів. Сестри вели також дошкільний заклад, що міститься в дерев'яній будівлі, як це збереглося до сьогоднішнього дня.

Розробка тексту і фотографії Маріуш Косцєльни

Джерела текстів:

Wikipedia, PolskaNiezwykła.pl, Gmina Besko, Pracownia na rzecz wszystkich istot, odyssei.com społeczność podrózników, Odrzechowa

 

Фотогалерея

 

Картa

Розташування Господарства Оджехова на території Польщі, а також територій господарства вздовж лінії Віслокa.

Розташування Господарства Оджехова на території Польщі, а також територій господарства вздовж лінії Віслокa.
Зеленш площини це оджеховські поля, луги і пасовища, розкидані вздовж лінії ріки Віслок (відмічена блакитним кольором) довжиною близько 20 км. Видно також греблю в Сеняві.

Powrót do poczatku artykułu