АКТУАЛЬНО В ПРОЕКТ

 

„Методи підготовки та роботи з молодим гуцульським конем в контексті польової перевірки майстерності”

Навчання організовано в рамках проекту: „Створення Польсько-Українського Центру Розведення та Популяризації Коней Гуцульської Породи”

Рудавка Риманівська, Оджехова – листопад 2014; квітень 2015

 

Методи і способи готування коней до упряжі, тобто запрягання є різними залежно від місцевої традиції, знань, які були передані кимось „хто знає як це, робиться”, або отриманих на нечисленних курсах і навчаннях. На жаль ми до цього часу не маємо літератури на тему підготовки молодого упряжного коня поза циклом цікавих статей про візництво авторства Іренеуша Козловського, який упродовж декількох років, порушував також та і це питання.

Метод роботи з молодим конем який ми представимо нижче, не є відкриттям, а всього лише методом, який перевірено з позитивним наслідком упродовж багатьох років і на багатьох конях

Роботу з молодим конем найкраще почати ранньої осені, коли коні зійдуть з пасовищ, де вони перебували в групі ровесників. Тварини розслаблені, відпочилі фізично і психічно. Перебування в групі навчає коня принципів ієрархії, що безпосередньо перекладається на подальше співробітництво з людиною – провідником. Від початку спільної роботи взаємовідносини кінь - учень, візник - вчитель повинні бути чітко визначені і послідовно впроваджувані.

Найгірше співпрацюється з балуваним, позбавленим поваги і не шанобливим до людини конем, з конем яким до цього часу все дозволялося, а єдиною доганою у його поганих діях було прохання – „не роби цього своїй мамі„.

У перший період роботи з молодим, 3-річним конем ми повинні навчити його тому, щоб спокійного стояти на прив'язі. Що правда Європейський Союз і Закон про Охорону Тварин мають іншу думку на цю тему, але на наше переконання, якщо є можливість, то коня слід на якийсь час поставити в безпечне місце на прив'язі. Добре якщо збоку, по-сусідству стоять інші коні. Подаючи корм, виправляючи підстилку, прибираючи випорожнення, ми швидко навчимо його правильним діям, тобто пересуватися коли ми входимо з кормом, виправляємо підстилку і вибираємо випорожнення.

Кінь, якого навчили стояти на прив'язі крім того, з ним що легше працюватиметься при запряганні, його буде легше використовувати в різних похідних, мисливських та інших можливостях.

Під час роботи з молодим конем дуже істотну роль відіграє основна робота на корді, а в подальшій черговості на подвійній корді. Це стосується однаково верхових коней, як і пари для повозки. Добре відпрацьовані уроки з кордування принесуть плоди успіху однаково як під сідлом так і в запряжці. Вони дозволять кордуючому ближче пізнати молодого коня, його характер, темперамент і рівень вразливості на подразники. Залежно від його дій під час роботи на корді ми зможемо ставити коневі наступні завдання і регулювати частоту їх повторення.

В свою чергу молодий кінь під час роботи пізнає голос, спосіб розмови і інтонації свого вчителя. Набирає довіри і поваги до його особи, що дозволить йому у спокої і психічній рівновазі виконувати поставлені перед ним завдання.

Одним із завдань роботи на корді є привчання молодого коня до постійного контакту з рукою коневода і реакції на її стримуючу і керуючу дію. Крім того робота на подвійній корді за допомогою її дотику в різних околицях тіла знімає чутливість коня і готує його до роботи в збруї, а потім в бричці. Не без значення є присутність батога в руці коневода, в процесі роботи на корді, Потрібно коня ознайомити з його роллю але також і заспокійливою функцією. Це елемент модного сьогодні і широко описуваного зняття чутливості.

Поки молодий кінь під час кордування не стоятиме спокійно і в рівновазі, в очікуванні на доручення коневода, ми не можемо переходити до наступного завдання.

Якщо цей урок не буде відпрацьований правильно ми можемо сподіватися, що це з’явиться в найменш очікуваному моменті.

Перед вступом до відповідної роботи ми повинні привчити нашого учня до прийняття і випускання трензеля. Найкраще привчити коня до приймання вудил при використанні куска морквини або яблука. Потрібно зробити це, так вправно, щоб в перший момент кінь не розібрався, що в роті в нього вудила. До цієї мети зручно використовувати вудила, які чіпляються до недоуздка, коли кінь почне приймати вудила охоче і без опору можна використати звичайну вуздечку.

Щоб робота на корді могла проходити безпечно потрібно її виконувати на обгородженому манежі, або невеликій загорожі. Першого дня може бути потрібним помічник, який після розслаблення коня допоможе одягнути пояс для кордування з попідхвістям. При його надяганні ми рекомендуємо поводитись особливо обачливо, особливо під час надягання підхвістя. Для цієї мети якнайкраще підходить підхвістя з пряжками, яке можна розстебнути без необхідності вигинання хвоста. Час від часу кінь в захисному прояві виконує баранячі стрибки однак через декілька хвилин заспокоюється.

Дуже корисне ввикористовувати до кордування шамбон. Коли молодий кінь, як вже було сказано вище стоїть спокійно в очікуванні на нові завдання, сприймає присутність коневода, уважно і в зібраності виконує зміни ходів, ми можемо приступити до роботи на подвійній корді. До початку роботи на подвійній корді нам буде потрібним помічник, який допоможе його застебнути і проведе коня упродовж перших декількох кроків. Корди повинні проходити через нижні кільця поясу до кордування, а зовнішня повинна обіймати круп коня. До елементів, які повинні бути пропрацьовані належать зміни напрямків, зупинки, спокійне стояння, а також спокійне рушання. Кінь повинен навчитися невідкладної реакції на команди, які подані голосом і реагувати на корди, що виконуюють роль повідь. Особливо потрібно навчити коня відповідній реакції на команду прр..., до зупинки. Швидка реакція на це слово може деколи бути запорукою нашої безпеки.

Коли наш учень грамотно і спокійно працює на закритій ділянці, час настає, виїхати в на відкриту територію, тобто поза огорожу. Добре є вийти з конем, а властиво за ним у ближчу і дещо дальшу ділянку стайні. Якщо кінь має тенденцію до полохливості помічник повинен страхувати нас додатковою кордою. Такий вихід ми можемо повторити кілька разів, залежно від поведінки коня і його реакції на нове оточення. Роллю пішого коневода є голосом заохочувати коня до руху вперед і заспокоювати якщо він виявляє неспокій. Робота коня на маловідомій території робить його чутливим щодо доручень коневода і зближується їх зв'язок і довіра.

Початкова підготовка може тривати декілька днів, але часом і декілька тижнів, залежно від характеру учня і перебігу підготовки. Більшість коней мають позитивну мотивацію до навчання і роботи, але трапляються і такі, з якими це іде уперто. Таким потрібно присвятити набагато більше часу.

Маючи переконання, що наш учень готовий, потрібно привчити його до узди з окулярами. Після її одягання потрібно на початку проводити коня на корді, оскільки маючи обмежене поле зору в перший момент він оже мати складнощі з орієнтацією. Можна в запряженому у вуздечку здійснити раунд подібний до того, який ми робили раніше. Кінь звісно повинен крокувати вперед, реагуючи на голос і руку коневода.

Якщо ми маємо упевненість, що кінь готовий ми можемо приступити до наступного етапу – запрягання коня до брички.

У цьому місці ми хотіли б подати три важливі пинципи діяльності, які необхідні для швидкого і безпечного процесу підготовки молодого коня :

• – Якщо ми приймемо рішення про запрягання молодого коня до брички, то це не може бути спроба запрягання, а обдумана і доведена до щасливого кінця дія. Німа нічого гіршого для процесу підготовки, ніж необачне „спроба „, а при перших найдрібніших складнощах відмова. Потрібно пам'ятати, що кінь швидко вчиться і запам'ятовує.
• – Вся діяльність такого типу як : надягання і знімання збруї, запрягання до транспортного засобу, зупинка і розпрягання молодих коней після роботи, повинна відбуватися кожного дня у тих самих місцях, з причин, поданих вище.
• – Транспортний засіб, до якого ми маємо намір впрягти молодого коня має бути справним і безпечним. Він повинен бути обладнаним безперечним гальмом, найкраще гідравлічним і міцним дишлем. Це необхідні умови вдалої поїздки, та і то не з огляду на молодого коня, а на всюдисущі автомобілі і бездумних водіїв. Збруя, а особливо повіддя повинні бути міцними і безпечними. Найбільше нещасних випадків з кіньми в упряжці відбувається з приводу несправного обладнання і бездумності візниці.

Залежно від наявних умов ми можемо поставити коня перший раз до пари із старшим, спокійнішим конем, або запрягти його при використанні автомобільної шини.

Легшим способом здається зперший, умовою звичайно є володіння відповідним конем, добре об’їждженим в упряжці, який вміє поводитись відносно під'їжджаючих автомобілів чи тракторів. Цей другий спосіб знайде застосування наприклад в випадку жеребців, яких з огляду на велику кількість тестостерону ми побоюємося запрягти з іншим конем. Хоч тут не має правила, багато жеребців навіть ті котрі криють, не виявляють агресії до інших коней. Прикладом може бути тарантоватий жеребець Табаско, який не зважаючи на свій молодий вік допомагав підготовляти багато молодих коней, виявляючи у цій „спеціальності” великі здібності і величезну поблажливість для своїх учнів. Подібно, жеребець Язон, який нині служить в нашій стайні як вчитель молодих упряжних коней.

До брички ми спочатку впрягаємо із правого боку дишля старшого коня, а потім разом з підручними ми впрягаємо молодого коня. Часом він не хоче підійти до упряжі, тоді потрібно спробувати допхати його настільки, щоб можна було зачепити повіддя, гуж і 4 тяглові пояси. Увесь час потрібно голосом і поплескуванням заспокоювати коней. Добре якщо є третя особа, яка сидячи на бричці тримає повіддя, які потім передає коневодові.

Першу їзду найкраще здійснити по дорозі, з невеликим рухом, чи навіть вулиці.

Їзда по пустому, вільному майдану спричиняє клопіт, оскільки молодий кінь „колишеться” не в стані зберегти напрямок. Натомість на дорогі він прямує попереду у супроводі коня провідника охоче і не оббивається до дишля.

Реагуючи на під'їжджаючий автомобіль втечею вправо, він буде зупинений досвідченим конем, який іде з правого боку, який захищатиметься, щоб його не зіпхали до рову. Крім того, можливе брикання назад буде не нести загрози для коневода який сидить з правого боку. Запрягання молодого коня з правого боку дишля небезпечне через обставини, подані вище. Якщо молодий кінь перелякається під'їжджаючого транспортного засобу і захоче втекти на узбіччя чи до рову старий кінь не матиме фізичної можливості його вгамувати.

Їзду потрібно початково здійснювати кожного дня, а потім можна рідше, у вихідні випускаючи коня до загорожі або працюючи на корді.

Після кожної їзди слід пам'ятати про замивання грудей молодого коня, щоб він не попікся.

Також трензель потрібно кожного разу добре промити, оскільки слина, що засохла, а деколи і рештки корму легко пошкоджують слизову оболонку рота, який не звик до, трензеля.

Готуючись до упряжі молодого коня у роботі з автошиною – найкраще розміром 20 дюймів - потрібно подовжити тяглові пояси приблизно на 1 метр і підготувати довге повіддя.

Запрягати краще на великому майданчику з допомогою двох асистентів. Їх роллю у першій фазі буде притримувати за тяглові пояси з метою створення опору, який молодий кінь вчиться долати. Опір, спочатку помірний, потім має бути з відчуттям збільшуватися. Коли кінь звикне до тяганини, на місце помічників ми зачіплюємо на широкому тримачеві щаблині автопокришку.

Один з помічників з кордою повинен страхувати коня на випадок полохливості, а другий через якийсь час мусить іти за покришкою, щоб її у разі потреби донавантажити. Покришка повинна тягнутися за конем лежачи всією поверхнею на землі. Тримач повинен бути віддалений від коня, щоб не ударяти його по ногах Довге повіддя потрібне тому щоб коневод міг здійснювати зміни напрямку руху без необхідності стрибати через покришку. Я абсолютно не рекомендую їзду швидшим ходом ніж крок. У рисі ми можемо не встигнути за конем та підскакуюча покришка може його сполохати і може статися нещастя.

Роботу з покришкою ми продовжуємо протягом декількох днів, залежно від поведінки коня.

Коли наші молоді коні запряжені двома методами поводяться спокійно під час роботи, надходить пора поодинокої упряжі до брички. Після встановлення молодого коня задом до транспортного засобу потрібно обережно накинути дишло і справно його причепити. Кінь повинен бути втримуваним на страхуючій корді i „заговорюватися” тримаючим. Якщо виявляється така потреба краще підтягнути трохи бричку ніж пробувати штовхати назад коня . Це було б складно зробити особливо по прямій лінії. Кінь повинен стояти терпляче до моменту отримання команди рушання. Помічник допомагає коню у виконанні перших кроків з бричкою проводячи його на корді. Коли молодий кінь без опору іде в бричці, помічник разом з кордою, страхуючи, може сісти на транспортний засіб. Відсутність рішучості з боку коня під час рушання потрібно стимулювати торканням батога, навіть дуже енергійним. Ми не можемо допустити до ситуації, в якій кінь почне крутитись в якусь сторону або підніматися.

Щоденна їзда дозволить коневі набути відповідних навиків і звичок.

Це не повинна бути дуже форсована їзда. Краще діють 25 хвилинні навчання, які проводяться кожного дня, ніж півторагодинні два рази на тиждень. Не потрібно щодо молодого коня висувати дуже надмірні вимоги у об’їжджанні. Це повинна бути прогулянкова їзда, з великою кількістю кроку. Молодий кінь повинен навчитися перемагати опір транспортного засобу і спокійно стояти в довільному місці на території.

З метою навчання коня тому, щоб спокійного стояти ми рекомендуємо випробуваний метод – зупинятися під час їзди на короткі і довгі розмови з випадково зустрінутими знайомими, під сільським магазином при інших можливостях.

В цілому прийдешня зима перериває роботу з кіньми в упряжці. Якщо ми маємо можливість ми повинні їздити упряжними кіньми під сідлом. Завдяки цьому розвиватимуться набуті уміння і кондиції. Незалежно від того чи ми пропрацюємо зиму, чи не матимемо таких можливостей ми можемо бути впевнені, що наші учні запам'ятають пройдені уроки. Навесні ми зможемо продовжувати тренінги і готуватися до старту в змаганнях упряжок.