(Розведення і використання гуцульських коней в Дослідній Установі Інституту Зоотехніки Державного Дослідного Інституту Оджехова ТзОВ)
(Фестивалю Культур Пограниччя «Гуцульський Кінь в культурі Східних Карпат» Рудавка Риманівська 07. 07. 2013 р. )
фото: Р. Свєнтоньовскі
Фрагменти тексту і зйомки з буклета підготовленого для фестивалю культур у Rudawka Rymanowska Східних Карпат, кінь Hucul 7.07 2013.
Розробка :
Марія Брейта, Владислав Брейта, Марек ГібалаІсторія коней гуцульської породи в Оджеховій це майже 30-річний період. 31 травня 1984 року Команда розведення коней Науково-технічної Ради при Міністерстві сільського господарства запропонувала створення біля Кінного заводу Сіяри другого кінного заводу. Для цього було вибране Зоотехнічне дослідне господарство Риманів в Оджеховій.
фото: М. Косцєльни 2013
За початок розведення можна вважати 6 грудня 1985 року, коли до Оджехової приїхали перші 6 конематок, а зі стада жеребців Клікова приїхав жеребець Гаврань з лінії Гробі. Протягом 1986-1989 років Дослідне господарство Оджехова закупило з кінного заводу наступні 14 кобиломаток, а зі стада жеребців Клікова приїхав наступний жеребець Ригор з лінії Горала.
Сьогодні стадо коней гуцульської породи в Оджеховій нараховує біля 120 коней, в тому числі 53 конематки. Серед них представниці родин: Пастушки, Видеркі, Волги, Лалішки, Гургул V-23 і Ягоди. Нажаль протягом останніх років зі стада вибули представниці родин: Черемхи, Наконечної і Врони.
Найбільше вплинули на розвиток розведення в Оджеховій жеребці: Гаврань, Сонет, Ригор розведення стада жеребців Сіяри, а також два свого розведення Льотнік i Важняк.
фото: М. Косцєльни 2002
фото: Пауліна Пєцкєль www.peckiel.pl
фото: Пауліна Пєцкєль www.peckiel.pl
фото: Пауліна Пєцкєль www.peckiel.pl
фото: Пауліна Пєцкєль www.peckiel.pl
фото: Пауліна Пєцкєль www.peckiel.pl
Від 1986 року по сьогоднішній день в Оджеховій народилося 533 лошат. Більшість проданих коней потрапила в різні куточки Польщі, а також за її межі: до Австрії, Франції, Чехії і на Україну.
Одним з найбільш відомих жеребців є жеребець Лотнік, від якого народилося 97 голів лошат, з чого 9 жеребців і 34 кобили записані до племінних книг. Другим жеребцем є Важніяк, який дав 71 голову лошат, в тому числі 5 жеребців та 20 кобил записані до племінних книг.
Далі презентуємо найбільш важливі досягнення жеребців-плідників.
ЖЕРЕБЕЦЬ ЛОТНІК:
фото: Пауліна Пєцкєль www.peckiel.pl
Презентовані дочки жеребця Лотнік:
фото: Івонна Томчик-Врона
2008 рік - Чемпіон Гуцульської стежки в Поляні
2011 рік
2013 рік
ЖЕРЕБЕЦЬ ВАЖНІЯК
Б: Сонет, М: Ветліна батьківства Ельфа, Нар. 11.11.2000 р
2003 рік
2004 рік
Презентовані дочки жеребця Важніяк
фото: Івонна Томчик-Врона
2009 рік
З кількох родин найбільш широко представлена в Оджеховій родина Пастушки. Далі презентовані 5 поколінь кобил з цієї родини:
фото: М. Косцєльни 2003
Мати 11 лошат, в тому числі 6 дочок, вписаних до племінних книг, жеребна від жеребця Юніор 64 GRz
фото: Івонна Томчик-Врона
Мати 7 лошат, в тому числі 3 дочок записаних до племінних книг, жеребна від жеребця Лотнік 25 GRz
фото: Івонна Томчик-Врона
Мати 3 лошат, жеребна від жеребця Зефірек 12 GLb
фото: Івонна Томчик-Врона
Мати 1 лошати, жеребна від жеребця Зефірек 12 GLb
Дослідне господарство Інституту зоотехніки Державного науково-дослідного інституту Оджехова це велике як на умови південно-східної Польщі господарство, що нараховує понад 1500 га землі. Різні комплекси розташовані від траси Санок – Кросно на півночі, по трасі Дукла – Команьча на півдні. Значна частина Дослідного господарства знаходиться в межах Ясліського ландшафтного парку. В згоді з природою Дослідне господарство розводить на тих теренах симентальську породу ВРХ (біля 1100 голів), коней гуцульської породи (120 голів) і карпатських кіз (60 голів).
фото: М. Косцєльни 2013
Доповненням діяльності є кінний туризм. В організованих Дослідним господарством кінних рейдах коні з Оджехової проходять сотні кілометрів по мальовничих районах Низького Безкиду. До співпраці запрошують власників агротуристичних господарств, що розташовані та маршруті кінних рейдів. Добре складається також співпраця з Лісництвом Риманів, через ліси якого пролягає більшість кінних маршрутів.
фото: Ганна Гоушка
Використовуючи красу регіону, дику природу, бездоріжжя Низького Безкиду, а також факт, що Дослідне господарство розводить ВРХ і коней, бажаючі можуть взяти участь в проводах худоби на літні гірські пасовища весною і осінню. Кільканадцять осіб верхи на гуцульських конях проводить 100-200 голів долиною Вислока кільканадцять кілометрів. Звінчанням нашої діяльності є свято, яке відбувається непереривно від 2000 року в останні вихідні серпня, яке ми назвали Свято закінчення канікул в Рудавці Римановській.
фото: К. Пьотровска
Дослідне господарство Інституту зоотехніки Державного науково-дослідного інституту Оджехова знаходиться в регіоні, який межує з Словаччиною і Україною. Це положення детермінує частково нашу діяльність. Цього року ми приступаємо до реалізації двох великих транскордонних проектів, що фінансуються Європейським Союзом. В обидвох проектах Дослідне господарство є головним партнером. В транскордонному проекті Польща – Словаччина участь беруть п’ять партнерів по польській стороні і чотири партнери по словацькій стороні. Метою проекту є розвиток кінного транскордонного туризму в прикордонних регіонах Польщі і Словаччини. В транскордонному проекті Польща – Україна участь беруть двоє партнерів з польської сторони – наше Дослідне господарство і Регіональна асоціація конярів у м.Жешув, а також український партнер – Науково-виробнича асоціація «Племконецентр». Проект має назву: «Створення Польсько-Українського центру розведення та популяризації коней гуцульської породи». Його головною метою є розвиток i зміцнення співробітництва в розведенні і використанні коней гуцульської породи як на рівні приватних власників так і організацій. Для досягнення даної мети передбачені кільканадцять семінарів, розробка трьохмовного фільму, розробка спільної інтернет – сторінки, організація по польській і українській стороні спільних заходів, спрямованих на популяризацію гуцульської породи коней, а також регіону, з якого він походить (Україна) і регіону, де їх розведення найбільш пружно розвинене (Польща – Низький Бескид). Сьогодні подія, яка називається: Фестиваль культур прикордонних регіонів «Гуцульський кінь у культурі Східних Карпат» відкриває цей проект.
фото: А. Гіллер 2012
Красу гуцульських коней і долини Вислока краще ніж слова заілюструють фотографії паніКатежини Пьотроської з Гдині, Пана Маріуша Косцєльного і Пані Івони Томчик-Врона з Кракова, Пана Ришарда Свєнтоньовського з Жешува, Пана Аркадія Гіллера з Кросна, Пані Ганни Гоушка з Вроцлава і Пані Пауліни Пекєль з Варшави,
фото: М. Косцєльни 2003
фото: Р. Свєнтоньовскі
фото: А. Гіллер 2012
фото: М. Косцєльни 2011
а також цитати з книги Станіслава Вінценза «На високій полонині», .
«Павло Палійчук з Дземброні продавав коней. Приїхали до нього з Буковини, з цісарського заводу з Лучини офіцери, один лейтенант, другий старший лейтенант. Замість подивитися добре на коней, як на людину, і ґазду запитати, міряли метром, щупали, заглядали, де не треба. Міряли знов і крутили носом: «За низький!». В кінці вибрали не найліпші коні, тільки найвищі. Замість на колінах дякувати йому за ґаздівські коні, торгувалися як за цибулю і в кінці втиснули йому по 50 гульденів. Він говорить: «за мало», вони своє : «така такса, ми знаємо правила». Павло розізлився на дурнів, нашептав щось коням до вуха, обернувся і пішов без «Будьте здорові». Як тільки коні прийшли до Лучини, оглянулися і гойда! назад.
фото: М. Косцєльни 2005
Якби коні не вміли з зірок міркувати і перебули ніч десь в пропасті, вже б там залишилися у вовчому чи медвежому животі.
Напевно грузнули десь в мочарах, може на животі повзли через жереп? Досить, що прийшли виснажені, в чорному мулі аж по хребти, з кривавими ранами на шиї і крупі. Побачивши Павла, замахали хвостами. Павло засміявся: «Ага, вже є». І все.
фото: М. Косцєльни 2004