Івона Томчик-Врона
ГУЦУЛЬЩИНА
край у західній частині України, який також називають Покуттям, розташований на території Східних Карпат.
Край включає в себе долини Прута та Черемоша і є оточений пасмами Горганів, Чорногори, Покутських та Чивчинських гір.
ЧОРНОГОРА
найвище пасмо Полонинських Карпат із найвищою вершиною України – Говерлою 2061 м. н.р.м.
На схилах гори, у пн-зах частині пасма витікає Прут.
Далі на схід, з під гори Палениці витікають Білий та Чорний Черемоші, які далі поєднуються у одну ріку - Черемош.
стародавні назви вершин: Балтазина , Балзагул , Чурус , Чимбтиш , Дзимброня , Февресок , Фуратик , Горан, Грофа , Гургулат, Нягра , Планула, Пєтраси , Пікуй, Ретундул , Желемін, Журапель.
Гори та ліси залишили свій відбиток на спільноті, яка там живе , формуючи характер як людей, так і коней . Так народилося співставлення людини,коня та суворої природи
ГУЦУЛЬЩИНА
край розташований у горах, які збудовані із флішових скель , з характерними м'якими і розлогими хребтами . Схили заросли буковими лісами, а на височині – смерековими та ялиновими . Вище від 1850 м.н.р.м . спостерігається субальпійська рослинність, а ще вище, на хребтах славетні полонини
ПОЛОНИНИ
створена природнім чином, понад верхньою межею лісу, рослинна формація у формі альпійських та субальпійських трав
ГУЦУЛЬЩИНА
перша згадка у європейській історіографії здійснені Бальтазаром Гакетом (1739-1815), бретонцем , професором природничих наук університетів в Любляні, Львові та Кракові .
ГУЦУЛИ
скотарі, які вирізняються одягом, діалектом, ментальністю та способом життя. Як мешканці прикордоння мали у собі руську, циганську, вірменську, турецьку, татарську, а також польську та угорську кров .
ГУЦУЛ
у місцевому румунсько-буковинському діалекті – розбійник, бандит, опришок. За іншою версією – від слов'янського слова „кочул” – подорожній або мандрівник
ГУЦУЛЬЩИНА
ЖАБ’ Є – гуцульська столиця – серце Гуцульщини
ГУЦУЛИ
– група багатьох народностей , яка веде кочівний та скотарський спосіб життя , сповнений романтизмом та стародавньою шляхетністю, а також почуттями гордості та честі . Живуть у своєрідному світі вірувань , магії та демонів.
Лише дехто з них займався тваринництвом, оскільки це „ ранило землю”. Гідним заняттям було скотарство, мисливство та рукоділля. Окрім худоби займалися також розведенням коней. Як подають джерела…„ вивели дуже красивих, витривалих до морозу й спеки коней гуцульської породи”... Гуцульський кінь був основним транспортним засобом через відсутність доріг та великі відстані в регіоні .
Представницький одяг гуцула :
Капелюх ( крисаня) стіжкової або круглої форми, з широкими крисами, оздоблений бляшкою або стрічкою з блискітками, а також увіткнутим павичим пером. Кожушок без рукавів ( кептар) вишитий оксамитом, а також коротка гуня коричневого, ремінного або золотого кольору. Сорочка вишита суто гуцульським візерунком, опоясана широким ремінним поясом, оздобленим величезною кількістю ґудзиків та перснів, до якого прилаштовано ножа в піхвах, а також увіткнуто пару пістолів. Широкі сукняні штани червоного, медового або темно-синього кольору. Ходаки на ногах і топірець в долоні. Ташка з блискучими ґудзиками або дзьобенка в клітинку перекинута через плече. Зимою короткий кожух, лисяча шапка ( клепаня ) і різновид плаща з білого сукна з капюшоном ( гугля , джугля , манта).
Представницький одяг гуцулки:
Сорочка оздоблена гуцульською вишивкою. Корсет ( душка) найчастіше червоний, а також дві вовняні запаски (фоти), які накручувалися навколо себе і перев'язувалися поясом з каламайки, а також чорна свитина на верх. Спідниці оздоблені срібними та золотими блискучими галонами, а на ногах ходаки або червоні черевики. Заможніші чіпляли на шию срібні та золоті монети. Дівчата заплітали волосся дві коси, з яких укладали вінець на голову, оздоблений блискітками і павичим пером. Заміжні носили на голові вузький білий очіпок .
ГУЦУЛИ
горяни руського та волоського походження , творці надзвичайно цікавої та оригінальної культури , виділялися виглядом , одягом, звичаями та художніми здібностями . Їх вишиті сорочки, кожушки та капелюхи , а також килими, кераміка, писанки та славетні приспівки, так звані, коломийки тішилися популярністю в Західній Європі вже з XIX сторіччя . Улюблені кольори це – жовтий, чорний, червоний, зелений, помаранчевий. Останній символізував радість і багатство. .
ГУЦУЛЬСЬКІ ХАТИ
будувалися з тесаного дерева оточені господарськими будівлями - загородою ( граждою ) – з продовженими до землі кромками дахів з пн.-сх. та зах. з метою захисту від морозних вітрів
…” Стоїть перед нами чоловік зросту скоріш високого, сильної тілобудови, з вільними рухами, помітної майстерності та відваги яка вимальовується на обличчі. Шкіру має смагляву, орлиний ніс, чорні очі, також чорне , довге волосся і закручені вуса. А біля нього жінка дуже вродлива, тонка, гнучка, міцна. А біля них коник невеликий, але витривалий, міцний і стійкий, гнідої масті. Усі твердо стоять на землі, неначе з неї виросли. А в них гордість і життєва мудрість, а над ними небо блакитне, а навколо гори і ліси. Це мешканці країни дещо таємничої, трохи магічної, розташованої на рубежах, як Ultima Thule”…
Станіслав Вінценз
ГУЦУЛЬСЬКІ ФЕСТИВАЛІ