ІСТОРІОГРАФІЯ ГУЦУЛЬЩИНИ
ГЕОГРАФІЯ

ГУЦУЛЬЩИНА

край у західній частині України, який також називають Покуттям, розташований на території Східних Карпат.

Край включає в себе долини Прута та Черемоша і є оточений пасмами Горганів, Чорногори, Покутських та Чивчинських гір.

ЧОРНОГОРА

найвище пасмо Полонинських Карпат із найвищою вершиною України – Говерлою 2061 м. н.р.м.

На схилах гори, у пн-зах частині пасма витікає Прут.
Далі на схід, з під гори Палениці витікають Білий та Чорний Черемоші, які далі поєднуються у одну ріку - Черемош.

стародавні назви вершин: Балтазина , Балзагул , Чурус , Чимбтиш , Дзимброня , Февресок , Фуратик , Горан, Грофа , Гургулат, Нягра , Планула, Пєтраси , Пікуй, Ретундул , Желемін, Журапель.

Гори та ліси залишили свій відбиток на спільноті, яка там живе , формуючи характер як людей, так і коней . Так народилося співставлення людини,коня та суворої природи

ГУЦУЛЬЩИНА

край розташований у горах, які збудовані із флішових скель , з характерними м'якими і розлогими хребтами . Схили заросли буковими лісами, а на височині – смерековими та ялиновими . Вище від 1850 м.н.р.м . спостерігається субальпійська рослинність, а ще вище, на хребтах славетні полонини

ПОЛОНИНИ

створена природнім чином, понад верхньою межею лісу, рослинна формація у формі альпійських та субальпійських трав

ІСТОРІОГРАФІЯ ГУЦУЛЬЩИНИ
ІСТОРІЯ

ГУЦУЛЬЩИНА

перша згадка у європейській історіографії здійснені Бальтазаром Гакетом (1739-1815), бретонцем , професором природничих наук університетів в Любляні, Львові та Кракові .

ГУЦУЛИ

скотарі, які вирізняються одягом, діалектом, ментальністю та способом життя. Як мешканці прикордоння мали у собі руську, циганську, вірменську, турецьку, татарську, а також польську та угорську кров .

ГУЦУЛ

у місцевому румунсько-буковинському діалекті – розбійник, бандит, опришок. За іншою версією – від слов'янського слова „кочул” – подорожній або мандрівник

ГУЦУЛЬЩИНА

• упродовж віків належала до Галицького Князівства
• 1340 – 1772 - від часів Казимира Великого знаходилась в межах Речі Посполитої ( Галицька Земля, Воєводство Руське ). .
• 1772 r. Після І розподілу увійшла до складу Австрійської Монархії , будучи частиною Королівства Галичини та Володимерії.
• Січень 1919 р. після розпаду монархії та повстання проти угорської влади, проголошення гуцулами Гуцульської Республіки, яку ліквідовано у липні 1919 р. румунськими військами.
• Міжвоєнний період – Гуцульщина знову в кордонах Польщі ( Косівський повіт, Станиславівське воєводство).
• 1939 р . захоплення Гуцульщини Червоною Армією
• 1945 р . в межах Радянського Союзу .
• 1991 р . на території незалежної України ( Верховинський район, Івано-Франківської області ).

ЖАБ’ Є – гуцульська столиця – серце Гуцульщини

• 1424 р . перша згадка про сільське поселення, яке лежало біля підніжжя гір, над Чорним Черемошем .
• 1880 r. - початки розвитку туризму
• 1890 r. - 6216 мешканців , 4 тартаки , 2 однокласні школи , Чорногірська сидиба , 2 церкви .
• 1921 r. – 8188 мешканців , оздоровчо-туристичний осередок . Розвиток художнього ремесла. Гуцульський музей
• З 1962 р. колишнє Жаб’ є носить назву Верховина. В даний час є селищем міського типу, яке нараховує близька 5,5 тис. мешканців.

HISTORIOGRAFIA HUCULSZCZYZNY
TRADYCJA

ГУЦУЛИ

– група багатьох народностей , яка веде кочівний та скотарський спосіб життя , сповнений романтизмом та стародавньою шляхетністю, а також почуттями гордості та честі . Живуть у своєрідному світі вірувань , магії та демонів.

Лише дехто з них займався тваринництвом, оскільки це „ ранило землю”. Гідним заняттям було скотарство, мисливство та рукоділля. Окрім худоби займалися також розведенням коней. Як подають джерела…„ вивели дуже красивих, витривалих до морозу й спеки коней гуцульської породи”... Гуцульський кінь був основним транспортним засобом через відсутність доріг та великі відстані в регіоні .

Представницький одяг гуцула :

Капелюх ( крисаня) стіжкової або круглої форми, з широкими крисами, оздоблений бляшкою або стрічкою з блискітками, а також увіткнутим павичим пером. Кожушок без рукавів ( кептар) вишитий оксамитом, а також коротка гуня коричневого, ремінного або золотого кольору. Сорочка вишита суто гуцульським візерунком, опоясана широким ремінним поясом, оздобленим величезною кількістю ґудзиків та перснів, до якого прилаштовано ножа в піхвах, а також увіткнуто пару пістолів. Широкі сукняні штани червоного, медового або темно-синього кольору. Ходаки на ногах і топірець в долоні. Ташка з блискучими ґудзиками або дзьобенка в клітинку перекинута через плече. Зимою короткий кожух, лисяча шапка ( клепаня ) і різновид плаща з білого сукна з капюшоном ( гугля , джугля , манта).

Представницький одяг гуцулки:

Сорочка оздоблена гуцульською вишивкою. Корсет ( душка) найчастіше червоний, а також дві вовняні запаски (фоти), які накручувалися навколо себе і перев'язувалися поясом з каламайки, а також чорна свитина на верх. Спідниці оздоблені срібними та золотими блискучими галонами, а на ногах ходаки або червоні черевики. Заможніші чіпляли на шию срібні та золоті монети. Дівчата заплітали волосся дві коси, з яких укладали вінець на голову, оздоблений блискітками і павичим пером. Заміжні носили на голові вузький білий очіпок .

ГУЦУЛИ

горяни руського та волоського походження , творці надзвичайно цікавої та оригінальної культури , виділялися виглядом , одягом, звичаями та художніми здібностями . Їх вишиті сорочки, кожушки та капелюхи , а також килими, кераміка, писанки та славетні приспівки, так звані, коломийки тішилися популярністю в Західній Європі вже з XIX сторіччя . Улюблені кольори це – жовтий, чорний, червоний, зелений, помаранчевий. Останній символізував радість і багатство. .

ГУЦУЛЬСЬКІ ХАТИ

будувалися з тесаного дерева оточені господарськими будівлями - загородою ( граждою ) – з продовженими до землі кромками дахів з пн.-сх. та зах. з метою захисту від морозних вітрів

…” Стоїть перед нами чоловік зросту скоріш високого, сильної тілобудови, з вільними рухами, помітної майстерності та відваги яка вимальовується на обличчі. Шкіру має смагляву, орлиний ніс, чорні очі, також чорне , довге волосся і закручені вуса. А біля нього жінка дуже вродлива, тонка, гнучка, міцна. А біля них коник невеликий, але витривалий, міцний і стійкий, гнідої масті. Усі твердо стоять на землі, неначе з неї виросли. А в них гордість і життєва мудрість, а над ними небо блакитне, а навколо гори і ліси. Це мешканці країни дещо таємничої, трохи магічної, розташованої на рубежах, як Ultima Thule”…

Станіслав Вінценз

ІСТОРІОГРАФІЯ ГУЦУЛЬЩИНИ -
КУЛЬТУРА

• Міф Олекси Довбуша ( нар. прибл . 1710 р .) – гуцульського Яносіка – закріплений у багатьох польських та українських, а також в угорських та румунських книжках
• уцульщина своєю таємничістю і недоступністю з причини відсутності зручних доріг спокушала не лише поляків ( одним з перших був Вінценти Поль ), але також й багатьох іноземців : німців, чехів, угорців, румунів, англійців, шотландців, швейцарців, а навіть й американців . Розповсюдилась думка, що другого такого краю у Європі немає , природній скансен застиглих у еволюції звичаїв і архітектури .
• У 1890 р . з'явилась у Жабйому англійська письменниця Мені Маріел Дауі ( Menie Muriel Dowie ) , яка видала у 1891 р . нотатки з цієї подорожі під назвою „ A Girl in the Карпат hians ”, які зустріли велике зацікавлення і пережили декілька видань.
• Найбільш значною постаттю серед знавців Гуцульщини був Станіслав Вінценз (1888 -1971), народжений у Слободі Рунгурській , в серці Гуцульщини автор багатокнижжя „ На високій полонині ” – своєрідної скотарської саги .
• . Вінценз називав Гуцульщину слов'янською Атлантидою . Гуцульське плем'я, яке замешкує недоступні терени Східних Карпат у своєму фольклорі зберегло багато з архаїчної культури , основою якої був культ предків , а багато її елементів показувало подібність до звичаїв і вірувань стародавніх греків. У пізніших часах колишні вірування і обряди злилися у нероздільний сплав із християнськими

ГУЦУЛЬСЬКІ ФЕСТИВАЛІ

• 27 вересня 1991 р . - Перший Гуцульський Фестиваль в Україні – припав на час проголошення незалежності Української Держави
• 2006 р . „ За голосом трембіти ” – Переший Гуцульський Фестиваль, організований у Польщі
• 2011 р. Міжнародний Польсько-Український Гуцульський Фестиваль організований у 40-ві роковини смерті Станіслава Вінценза . Одна із найбільших виставок, присвячених Гуцульщині у післявоєнній Польщі . „ На високій полонині . Мистецтво Гуцульщини – Гуцульщина в мистецтві ” Національний Музей у Кракові